Історія походження прапору України.
Прапор, як символ, має давню історію. Він виник у античні часи як засіб сигналізації і спочатку використовувався в європейських країнах. На українських землях прапор з'явився в Середньовіччі. Найчастіше це був шматок тканини, прикріплений до списа, який служив для позначення місця збору воїнів. Військові не вирушали в похід і не вступали в бій без прапора. Слов'яни, за свідченням М.Карамзіна, вважали свої прапори священними, особливо у воєнний час.
Знамена спочатку перевозили разом із зброєю і ставили на узвишші перед боєм, щоб кожен воїн міг їх бачити. Літописи містять вирази на кшталт "наволочив стяги", що означало закріпити їх до держаків, і "поставити стяги", що символізувало готовність до бою.
Історичні джерела надають лише фрагментарні відомості про кольори, які використовувалися на території Київської Русі. У "Слові про Ігорів похід" згадуються "червлен стяг" і "белу хоруговь".
Деякі сучасні дослідники вважають, що традиція використання жовто-синіх кольорів має язичницьке походження і органічно вбудувалася в християнську релігію. В православних храмах жовтий і блакитний символізують Вогонь і Воду – найбільші святості. Векселогія передбачає, що порядок кольорів у прапорі визначається зверху вниз. Поєднання жовтого і синього кольорів має глибоке коріння в Україні. Наприклад, під час Грюнвальдської битви 1410 року, де об'єднані сили слов'ян і прибалтійських народів перемогли німецьких лицарів, польський історик Ян Длугош описує прапори Львівської та Перемишлівської земель, що мали жовтого лева та орла на блакитному тлі відповідно.
Традиція жовто-блакитних кольорів підтверджується гербом Львова 1256 року і прапорами Руського Воєводства в часи Речі Посполитої.
Під час козацько-гетьманської доби прапори (корогви) стали важливою частиною військового життя. У козацькому війську існували три основні види корогв: гетьманська, полкова та сотенна. Д.І.Яворницький описує корогви, що були шовковими і вишивались золотом. Першу корогву козакам вручив польський король Стефан Баторій у 1576 році.
У 1594 році, перебуваючи на цісарській службі, українські козаки отримали австрійські прапори. Ці прапори використовувалися під час повстання 1594–1596 років.
Корогва була святинею українського козацтва. На ній часто вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці, заступниці козацтва. Польська шляхта намагалася отримати корогву як знак перемир'я. У 1598 році польський гетьман вимагав корогву від козацького гетьмана.
Дані про прапори козацького війська в різні часи свідчать про їхню різноманітність. У 1654 році Павло Алепський згадує про корогву гетьмана Зіновія, виготовлену з чорного і жовтого шовку. У роки національно-визвольної війни 1648–1657 років використовувалися прапори різних кольорів.
З XVIII століття полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького часто виготовляли з блакитного полотна з жовтою символікою. Ще напередодні Великої Вітчизняної війни в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з жовто-блакитними кольорами.
Після ліквідації Запорозької Січі в Україні використовували біло-синьо-червоні прапори імперії. З революцією 1848–1849 років у Австро-Угорщині з'явився український жовто-синій прапор. Ці кольори стали популярними в Наддніпрянщині після революції 1905–1907 років.
Під час Першої світової війни жовто-блакитні прапори були поширені на західноукраїнських землях. 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила жовто-блакитний прапор для Української Народної Республіки. У період Гетьманату та влади Директорії кольори прапора були змінені на синьо-жовті.
У листопаді 1918 року Львівська Українська Національна Рада затвердила блакитно-жовтий прапор для Західноукраїнської Народної Республіки. У 1920 році синьо-жовтий прапор був ухвалений для Закарпатської України, а в 1939 році – для Карпатської України.
Після входження України до складу СРСР у 1922 році, прапор був червоним з символами комунізму. У 1949 році було затверджено новий прапор із червоною і блакитною смугами.
З проголошенням незалежності України в 1991 році, синьо-жовтий прапор було відновлено як державний символ. Він символізує чисте небо і пшеничний лан, і сьогодні гордо майорить на всіх українських теренах.
