ДЕНЬ ПАМʼЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
18 травня 1944 року радянський тоталітарний режим здійснив один з
найбільших злочинів у своїй історії – примусову масову депортацію
усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини –
Криму. За особистим наказом Сталіна було ухвалено рішення «остаточно
очистити» півострів від кримських татар — фактично, здійснити етнічну
чистку і знищити кримських татар як корінний народ та національну
спільноту для остаточної колонізації півострова. Більшістю жертв стали
жінки, діти та люди похилого віку — оскільки тисячі кримськотатарських
чоловіків перебували на фронтах Другої світової війни у складі Червоної
армії.
На світанку 18 травня по всьому Криму одночасно розпочалася масштабна
операція НКВС. Озброєні силовики вдиралися до домівок кримських татар
і під загрозою зброї змушували зібратися за 10–20 хвилин для примусового
виселення.
Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено
у 25 товарних потягів. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165
тисяч осіб, а 20 травня влада відзвітувала в Москву про «повне очищення»
Криму. Загалом було депортовано 47 885 родин — 193 865 осіб, у тому
числі понад 92 тисячі дітей до 16 років.
Основними місцями заслання стали Центральна Азія, а саме Узбецька РСР
(понад 151 тисяча осіб) та Казахська РСР (4,286), а також різні регіони РРФСР:
Марійська АРСР, Молотовська, Свердловська, Кемеровська, Горьківська,
Ярославська, Івановська області,.
Кримських татар депортували в переповнених товарних вагонах, без
доступу до їжі, питної води, медичної допомоги. Дорога до місць
примусового поселення у віддалених регіонах СРСР тривала 2–3 тижні. Уже
під час транспортування, за різними оцінками, загинуло від 7 до 8 тисяч
осіб — через спрагу, хвороби, виснаження та нелюдські умови.
Після прибуття на місця заслання — важка примусова праця, голод,
антисанітарія, поширення епідемій, повна соціальна ізоляція.
Кримськотатарський народ був розміщений у спеціально створених
ізольованих населених пунктах — так званих «спецпоселеннях», які
фактично стали радянськими резерваціями. У них діяв жорсткий режим
контролю: обов’язкова реєстрація в спецкомендатурах, сувора заборона
залишати межі поселень, постійний нагляд з боку репресивних органів.
Статус «спецпереселенців» означав довічну дискримінацію та обмеження
в базових правах — на свободу пересування, освіту, медичну допомогу,
працю за фахом. Тільки в Узбекистані, за офіційними даними радянських
органів, за півтора року загинуло близько 30 тисяч кримських татар. У деяких
районах рівень смертності сягав 60–70%. За оцінками кримськотатарського
національного руху, реальна кількість загиблих була ще вищою.
У 1948 році режим спецпоселень ще більше посилили. За спробу залишити
межі резервації загрожував арешт, а повторне порушення — до 20 років
каторжних робіт. Окремо до таборів ГУЛАГу було відправлено ще майже 6
тисяч осіб безпосередньо під час депортації.
Окремо репресій зазнали кримськотатарські солдати та офіцери Червоної
армії. Після завершення Другої світової війни майже 9 тисяч із них були
депортовані до спецпоселень чи трудових таборів — разом із рештою
народу. Їх не врятували ні військові заслуги, ні особистий героїзм на
фронті. Попри те, що 21 кримський татарин був представлений до звання
Героя Радянського Союзу, а деякі — неодноразово, зокрема, льотчик Амет-
Хан Султан отримав це звання двічі (1943, 1945), навіть вони опинилися під
ярликом «зрадників» і зазнали тих самих репресій.
Після вигнання радянський режим знищував усе, що нагадувало про
кримських татар у Криму, зокрема, була ліквідована й замінена областю
Кримська АРСР. Топоніми з кримськотатарськими назвами були
русифіковані. Мечеті зруйновані або перетворені на господарські будівлі.
До Криму масово переселялися вихідці з інших радянських республік,
яких заселяли в будинки депортованих. Кримськотатарська мова, книжки,
історичні документи, культурні артефакти підлягали знищенню радянською
владою й заміною на нові — російські. Заборонялися навіть згадки про
факт депортації — Sürgünlik, сам термін «кримський татарин» намагалися
викреслити з ужитку.
